У 1914−1917 роках Чернівці, що входили тоді до складу Австро-Угорської імперії, півтора року перебували під контролем росіян. Загарбники руйнували місцеві електростанції та підприємства, грабували крамниці й оселі, а людей кидали до тюрем.

П ід час Першої світової прикордонне місто Чернівці із населенням 90 тис. людей переходило від Австрії до Росії тричі: спершу на два-три місяці, а потім окупанти затримались тут понад рік.

Вперше росіяни зайшли у Чернівці ще на самому початку війни: цісарська армія відійшла з позицій наприкінці серпня 1914 року. Адміністрація квапливо евакуювалась, але бургомістр Сало фон Вайссельберґер разом з депутатами міськради залишився. Уранці 2 вересня йому передали через учня місцевої гімназії листа російською та німецькою мовами за підписом офіцера 48-го піхотного полку:

«Пане бурґомістре! Чи погоджуєтеся Ви на передачу міста і на вступ без бою російських військ? У випадку згоди, прошу приїхати на перемовини до цукроварні на Старій Жучці заради Ваших міщан. Лейтенант Пігаревський».

Вайссельберґер та його підлеглі вирішили, що краще обійтись без кровопролиття, адже муніципальна варта та місцеві добровольці не могли б стримати ворога. До того ж росіяни пообіцяли бургомістру цілком гуманні умови окупації: зберегти життя і майно чернівчан, не брати заручників, а також залишити його та членів міськради на службі й навіть негайно відновити роботу водогону, пошкодженого бойовими діями. Передачу міста вирішили провести урочисто.

«Населення, гнане стурбованістю та страхом, хлинуло з усіх вулиць на площу Ринок, Головну та Ратушну вулиці, — описав ці події у своєму щоденнику місцевий журналіст Юліус Вебер. — Городяни вишикувались обабіч вулиць і спостерігали, як російська орда, ніби повінь, заливала місто. Спочатку маршем увійшло десь 12 сотень черкесів з духовим оркестром, за ними рухалась піхота, кавалерія. драгуни й артилерія. Замикав кавалькаду ще один казацький підрозділ — дикі створіння із глибоко посадженими виблискуючими очима, випнутими вилицями й хаотичною кучмою волосся, яке затіняло чоло».

На балконі ратуші стояли бургомістр, віцебургомістри, міські депутати та вище духовенство усіх конфесій, а поруч з ними — нові господарі міста: російський генерал-майор Тигран Арютінов і командир казачої дивізії Олександр Павлов. Вже з перших хвилин церемонії чернівчани зрозуміли, що не варто очікувати доброго життя при цих загарбниках.

«Бургомістр промовляє декілька слів привітання; його перебиває казацький полковник словами „Ґаваріть па рускі!“ — згадує журналіст Вебер. — Бургомістр звертається до катехита з проханням пояснити, що він не володіє російською мовою і щоб той допоміг йому з перекладом. А далі Арютінов всупереч міжнародному праву заявляє, що божою поміччю, іменем царя проголошує місто Чернівці приєднаним до Російської імперії».