Про це розповідає Укрінформ.

Загальна чисельність німецько-австрійських військ досягала 450 тисяч солдатів і офіцерів. Вони швидко просувались вперед, майже не зустрічаючи опору.

Німецьке командування, провівши переговори з Центральною Радою, погодилось, що під час наступу на Київ, українські частини - Січові Стрільці, гайдамаки та запорожці, будуть йти попереду німецького війська.

Загальний наступ українського війська на Київ відбувався під командою генерала Костянтина Прісовського. На підступах до міста 28 лютого 1918 року українські підрозділи розбили рештки більшовицьких загонів біля Северинівки під Бучею. Шлях на Київ був вільний.

"Вже з самого Києва більшовики пішли без бою: 1 березня залишки більшовицького війська відійшли на лівий берег Дніпра. Того ж дня кияни побачили на вулицях перші підрозділи українського війська: гайдамаків Симона Петлюри, Січових Стрільців Євгена Коновальця та запорожців Костянтина Прісовського. Їм було влаштовано урочисту зустріч з церковними дзвонами та молебнями", - зазначає Укрінформ.

Німецька армія вступила у Київ 2 березня, а вже наступного дня на Софійській площі пройшов урочистий парад. Слідом за німецькою армією до Києва повернулася і законна українська влада: спочатку Рада народних міністрів, а 9 березня - Центральна Рада.

3 березня 1918 року у Брест-Литовську був підписаний мирний договір між Радянською Росією з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого, відповідно якого Росія визнавала незалежність України.

Німецько-австрійські сили очолював барон Герман фон Ейхгорн.

Далі буде його сприяння гетьманського перевороту й встановленню правління Павла Скоропадського, а потім і смерть Ейхгорна від рук російських терористів.